Батьківське тепло
Посивіли з часом роками
Заквітчані скроні,
І мудрості осінь усе
Зборознила чоло…
Здається, ще зовсім недавно
На люднім пероні
Зустрілись батьки, коли
Юністю щастя цвіло.
Здається, ще зовсім недавно,
Пером лебединим
Поставивши розпис,
Їх доля з’єднала навік —
Домашнього вогнища
Чуйна, струнка берегиня
І любий довіку
Єдиний її чоловік.
У горі і в радості пісня
Лунала пташина,
Злітала увись
У далекі святі небеса,
І множилась дітьми велика
Щаслива родина,
Вінчалася цвітом весняним
Любові краса.
І ось вже онуки — майбутнього
Світле проміння —
Злітаються, мов пташенята,
Під рідне крило
І дякують щиро за роду
Міцного коріння
Під деревом пишним життя,
Що колись розцвіло.
Посивіли з часом роками
заквітчані скроні,
І мудрості осінь усе
зборознила чоло…
За те, що ви є, я вклоняюся
Богу і долі,
За вашу любов, за турботу,
батьківське тепло!
Ооочень!!! Щемяще-трепетно!!! 
