Босоноге, смішне, безтурботне,
Ходить- бродить дитинство по снах.
Сниться літо в бабусі спекотне,
Чи друзяки в старих ковзанах.
У веснянках, руденьке, щасливе,
Знову кличе в дитинство дівча.
В товариство моє галасливе,
Щоб впіймати прудкого квача.
Білозубе дівчисько всміхалось,
В зелен- луки гукало, де роси.
Де далеке дитинство зосталось,
Де лишились мої пишні коси.
Замазурені, змуляні ноги,
По дитячих блукають світах.
В снах в єдину злилися дороги,
Що з'єднала з дитинством мій шлях.
Т. Семенченко
