Склювали горобці мою калину,
Лишились лише гілочки сухі.
Сердешну розпинають Україну,
До болю і страждань сліпі й глухі.
Поцілили підступно знов у спину,
Як Каїн Авеля удавані брати.
Як і колись вбивають Україну,
Безбожні і безжалісні кати.
Нестерпний сум і туга серце крає,
Як нищать мою рідну Батьківщину.
Та українців ворог не зламає.
Заступиться Господь за Україну.
До Бога припадаю на коліна:
-"Помилуй Україну і спаси!"
Не кров хай червоніє, а калина,
В країні неповторної краси.
Т. Семенченко
