..В весняну ніч в якій вона розтане
сховаєш й ти сльозу свою гірку..
Ніхто і не помітить, обіцяю,
але почує серденьку біду.
Навіщо переконлива ця пам'ять, -
ніхто не сміє зупинить Тебе.
Вона чекає, ще хвилину - марить,
але прошу не відпускай її!
Почуй цей голос ніжний, одинокий,
він зазвучить мелодією сна.
У ньому віднайдеш душевний спокій,
пригорниш тугу мовчки з забуття..
Не смій зробити цю сердечну рану,
не відпускай її - вона навік Твоя..
Для Вас Любов і спокій - вічна кара,
але між Вами небо і земля!
