***
Куди, коханий, заблукав ти так далеко?
Без тебе гину я в страшній своїй журбі.
Та на крилі чи не приніс стрункий лелека
Любові щирої мої слова тобі?
Чи не сказало тихо небо зорепадом,
Що я чекаю, гірко плачучи, тебе?
Та із зірок тих не залишило у спадок
Своє намисто, що нагадує мене?
Якщо ти хочеш, одягну я те намисто
І осявати буду шлях твій уночі,
Щоб повертався ти завжди до того місця,
Де ще не згас вогонь самотньої свічі…
Якщо захочеш – і сама зорею стану,
Візьму за руку, шлях до себе покажу,
Та у дорозі в очі променем загляну,
Що місяць ясний вплів в очей моїх журбу.
Залишусь впевнена, що ти усе згадаєш,
В легку хмаринку в небі синім обернусь –
Адже я знатиму, що й ти мене кохаєш,
Та знов, чекаючи, до неба пригорнусь.
слова Алли Гавришко-Бабічевої
музика Тетяни Пахіль
виконує Євгенія Студілко
https://drive.google.com/file/d/0B21H2Ls0Y2Z9dnFLVTM0ank3YTA/view?usp=sharing
