Припніть до скель і водіть навкруг хороводи!
Співайте, вже можна попсу і блатняк, але зараз і тут
О, дайте вина-самогону-сигарет-стрептизу-наркозу
Лиш тільки врятуйте мене від її найсолодших пут!
Кінчайте любов’ю, коханням тривожте серцеві гангрени
втікайте від себе у когось і спіть собі солодко там
нехай закипають всі моря і тріскають від стогонів вени
І кожен лишається вірним лише своїм листам
Склади мене в оріґамі і продай застарілим повіям
хоч хтось хай би зрадів зрадам з моїх віршів
Нехай вкінець ахірєють і в бога повірять
бо зараз-бо вони живуть взагалі без богів
Розфарбуй жовто-синім і відпусти на Майдан
Нехай стометрівкою ходять кілометри зйомщиків
Себе я нікому з них нізащо не продам
лише в твої руки і владу твоїх підйобчиків
Вози мене в сумці як брелок, чи носи в кишені
Ховай мене від очей і людських поглядів скоса
Щоб ніхто-ніякий дебіл- не подумав, що ми скажені
щоб ніхто не спалив, що ми ходимо по асфальті босі
Намалюй мене картиною-пастелями по штукатурці
продай мене в Ермітаж, чи постав у церкву
мені ж-бо без тебе кататись у шляху універ-дім-дурка
дурка-дім-універ, і так- аж поки не смеркне
Розбивай мною вікна, можеш навіть рубати дерева
Або роби стільці для товстих сідниць покупців
Я ж кам;яна, роби мною все, що треба
Або забудь, що це я – і викинь з розмаху у рів
Стаю злодієм-краду у літа хвилини затемнень
і складаю у шафу із шматтям – наниз, під білизну
Гуляю ночами – у собі замкнена, у собі системна
А, може, навіть і так – у собі надзвичайно лишня
Курю вже по пачці, і кожного разу – інші
так ніби пробую все, але в різних обгортках
І забігаю від Аллаха до Будди, від Будди-до Вішну
Стираючи разом з тобою і щастя на фотках
Не даю собі скиглити, чи плакатись комусь у плече
На вокзалах диверсантом чи найкращим друзям
Я боюсь, що при зустрічі втрачу назовсім лице
І тому пишу довгі листи лише своїй Музі.