Коли в гостях в Пирятині були,
Нам батько й мати сумно говорили:
"Життя пройшло, а ми ще й не жили."
Сміялись ми і їх не розуміли.
Та ось і ми вступили в їхню пору.
Життя вже котиться з гори, а не під гору.
Вже півстоліття, як гніздечко ми звели.
Життя пройшло, а ми ще й не жили.
Нема уже до кого їздить в гості.
Батьки давно всі на погості.
Але вони у серці нашому живуть:
Поки живемо ми - вони в нас не помруть.
Живе все добре, що батьки зробили.
Живемо ми - вони нас так любили.
А наші діти - їхнії онуки
Любові у сім'ї є запорука.
Отак і нам потрібно жити,
Побільше добрих справ робити.
Та дбати про сім'ю, свою родину
І шанувати рідну Україну.
