Ось і скінчилась холодна зима,
Але туди не прилетять птахи.
Та і мирних людей майже нема.
Війну там відчутно. Розбиті хати.
Старенька бабуся живе там сама.
Бо немає куди їй більше піти.
Погляда, досить, щоб все зрозуміти,
Не треба питати і щось говорити.
На голові її чорна хустина
За неї сказала сама.
Ні чоловіка, ні дочки, ні сина -
Нікого нема. Всіх забрала війна.
З-під снігу до сонця пробиваються квіти,
Проліски то, тільки червоні, не голубі.
Для когось батьки, комусь вони діти -
Це загублені душі на клятій війні.
В наших серцях залишуться квіти,
Що тіло склонили на рідній землі.
