Ми так міняємось з роками
Літа течуть, немов вода
Вже стали майже всі батьками,
А хтось вже внуків догляда.
Пройти ми Крим і Рим вже встигли,
Дещо побачить, оцінить,
Комусь вдалось щось заробить,
У когось інші є здобутки.
Ми щось втрачали, щось знайшли,
Не раз шторми пережили,
Хтось вже не виплив, не добрів.
Нам пощастило- ми борсаємось й далі,
Життя проходить в радості й печалі.
Давно пройшли вже школьнії літа,
Минули роки наші безтурботні,
Та в душах, й досі жевріє свіча
Теплом пробуджуючи спогади забуті.
Ми вдячні вам – мої учителі,
Плекали нас ви в ласці й доброті,
А ми цього тоді не цінували,
Уроки пропускали, гарували.
Ви нам товкли ази науки,
Ми упирались , як могли,
Ви свою душу вивертали,
А ми ледачими були.
Та все ж , були й у нас здобутки,
Цікаво в школі нам жилось,
Ми вчились, грались і влюблялись,
Співали, бігали,змагались.
Вірші завзято ми читали,
В агітбригаді виступали,
Перемагали в баскетбол,
Любили дуже ми футбол.
Нас брали в мандри і в похід,
Ми мріяли про свій політ,
Ніхто не знав яким він буде,
Ніхто не знав, чи долетить.
Всі розлетілись, розгубились,
Розсипались в усі кутки,
Чогось в житті вже досягли,
Залізли в мушлі і закрились.
Ми зовні трішки лиш змінились,
В душі незмінними лишились.
Сьогодні час про всіх згадать,
Своє тепло подарувать,
Комусь подякувать, когось обнять,
Комусь пробачить і поцілувать.
Возбранний Сергій
ID:
569326
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 25.03.2015 17:29:39
© дата внесення змiн: 25.03.2015 17:29:39
автор: vozbran
Вкажіть причину вашої скарги
|
