Подарує усмішку мені весна,
Обіймаючи руками тепло-ніжними.
До душі торкнеться лагідно вона,
А душа розквітне почуттями різними.
Радість і очікування, і любов
У душі після зими знов оживають.
Є в цей час таке бажання: стрімголов
У весняний вир. Й нехай не заважають
Серцю молодість згадати й як колись
Мрії божевільні і смішні хай збудуться.
І тривоги зникнуть, як туман, кудись,
Шантажі образи легко, враз, забудуться.
Кожна мить зворушлива і чарівна,
Усвідомлюю: як гарно жить щасливою.
Може, я тривожусь і боюсь дарма
Емоційних почуттів й стаю лінивою?
Не наважуюсь повірить почуттям
І сумління є, і страшно помилитися.
Вже немало я пройшла доріг життям.
Ех, як хочеться в весні на мить спинитися!
Серце б'ється радісно: не вір літам,
Над землею неба синь хлюпочеться.
А весна із березнем шепочеться.