«Эх, дороги... Пыль да туман…»
Л. Ошанін
І ми б ішли парадами, якби
це не була воєнна істерія.
У пафосі минулої доби
лишаються Корея і Росія.
Путі несповідимі розійшлись,
зате ідемо до одної цілі.
Героїв назначатимуть колись
як у Росії нині – ало-білі.
Немає «вітчизняної», а є
«оплот», що Україну убиває.
А світова – сто грамів роздає,
кому на посошок не вистачає.
Війна і мир – свобода і різня.
Печерні прайди рикають по місту.
І у житті суцільна маячня,
і віщі сни без логіки і змісту.
Гієни виють на армагедон.
Опояса́лись генії розбою.
І за пороги кров’яніє Дон,
коли перемагає параноя.
Перемагає «рашеська шпана»,
але перемагаючи, руйнує
сама себе. Роз’єднує війна,
але народи солідаризує.
Не ми, то наші воїни-сини,
уламками Донецької стіни
підпишемо мандат своєї волі.
Воюючи у пеклі сатани,
стаємо переможцями війни
на караулі у своєї долі.
Не від добра і сили все оте діється, а таки паранойї і відчаю! Але ж - невинні жертви! 
