Виходить я так скучила за такою погодою, коли з неба падає вода чи можливо чиїсь сльози. Правда у мене надія, що сльози радості, бо саме у таку погоду в серці найбільше щастя. Як я люблю таку погоду вона згадує, що все в цьому житті проходить і змивається, але найбільша радість від того, що ти завжди знаєш така погода закінчиться і знову буде світити сонце.
Сьогодні я познайомилась з людиною, яка переживає сильне горе, але він зможе жити далі. Просто йому це ще не відомо. А поряд буде друг, який допоможе і витяне його. І так цим другом буду я. Просто він мені теж потрібний і вякості друга, саме друга. Бо друзі для мене це інколи більше чим кохані, крім маленьких випадків, коли я зрозуміла, що ради нього готова на все, а в результаті втратила і його, і друзів. Так, я егоїстична і маю потребу в людях, а так як коханий є, то залишилось найти друга. І в дружбі саме з цією людиною є ще один плюс він так само знайомий з моїм коханим.
Так що є надія, що я не втрачу знов двох і можливо ми будемо дружити сім'ями. Сьогодні нарешті появився план мого життя і воно не буде завжди легким і яскравим, але за це я готова боротись, говорити і досягнути все таки свою ціль. Але найбільш важливою є дорога до цієї цілі. Принаймі так думають, а для мене це спосіб знайти і заповнити ті частини життя, які давно були втрачені і які привели до того, що я не знала куди рухатись. Ні у мене були цілі і їх досягнення завжди було важливим, але у мене полетіли дві важливі ланки мого життя і тому рухатись далі не хотілось і робилось просто через привичку. Та і досягнула я вже деякі цілі так, як часу стало більше. Але я не з тих кому комфортно бути самою, або як вони це називають вільною. Просто я ніколи не була одна біля мене завжди були люди і коли так сталось, що стала самотня то зрозуміла наскільки для мене важливі люди, які мене оточують. А тепер нарешті все стало на свої місця в мене знову є кохана людина і скоро буде друг.
