Холодний відблиск місячного світла
Осяяв ночі прохолодну тінь
Лише торкнувся тьми- й ураз розквітла
Зима, що полонила неба синь.
Морозить холодом цей погляд душу
Байдужість снігом заміта навкруг
А я все бачу й знаю я, що мушу
Замкнути цей зими пекельній круг.
Таємний смуток в душу прокрадається
Тихенько, наче довгожданний сон
А з неба місяць лиш, немов знущається
Захоплюючи в мороку полон
І ангела усмішка на вустах...
