Олексій Хом’яков
НАТХНЕННЯ
Лови хвилини поривання
І вражень чашу жадно пий,
Та сном ледачим забування
Душі своєї не убий.
Лови хвилину! Пролітає,
Як спалах блискавки ясний,
А так багато уміщає
Вона років буття земних.
Як раз в душі ти зачерствілій
Відкинув свій небесний дар,
І в суєті землі безплідній
Свій загасив натхнення жар;
Як раз у ліні безтурботній
Нікчемність світу полюбив,
Обплутав цепом насолоди
Душевний бунтівний порив,
То вже поезії святої
На тебе не зійде роса,
Осліплена душа ніколи
Вже не побачить небеса.
І серце бідне загрубіє,
І нива давніх дум твоїх,
Немов безводний степ, спустіє
Під терном помислів земних.
31.08.2010 р.
