Ну і що?
Ти лишивсь задоволеним,кате?
Як же нагло,мов варвар, вломився у рідний мій дім!
Думав підлий,що кинеш надію за грати,
думав віру зламаєш у серці безстрашнім оцім?
Не зламаєш...!
Крізь біль, тобі в очі дивилась,
і за волю вкраїни молилась до Бога-отця.
Наче фенікс із попелу віра її відродилась
у мільйонах людей,в українських відважних серцях.
Відчуваєш!
Мов звір,що у пастку загнали,
в передсмертній агонії ти ще накоїш біди.
Світ повстав проти орків на ймення вандали,
героїзм українки із мороку люд розбудив.
І в країнах чужих синьо-жовті знамена,
дзвони б`ють у церквах і несуть в небеса молитви.
Українко!Ти доня.сестра й наречена
Toi demeure!
Du lebe!
tu you live!
Ти,Надіє,живи!