Дякую за поради. Про рай, можливо, й гіперболізовано, але гіпербола- один із способів творення художньої образності. Та й хіба народ не мріє, щоб його земля, країна була раєм на землі. Ще Шевченко писав (вірш"Полякам"): "І знову іменем Христовим
Ми оновим наш тихий рай".
Подивиться на рай тихий,
На свою країну... (І мертвим, і живим,і ненародженим землякам моїм ...) (знову Т. Шевченко). Рідна земля-рай, а якщо на ній ще й добре жити, то всі сумніви в тому, що вона райська відпадають. Це віковічне прагнення українського народу, як на мене. А от в митях якраз ніяких гіпербол немає, бо важко сказати наскільки щастя є постійною величиною, а от миті щастя-це цілком реальний вимір часу. Щодо дітей згодний, але це скоріше таке собі батьківське прагнення, бо батькам майже завжди хочеться, щоб їх діти жили краще. Згодний і з оцінкою звороту "Розквітни-квітни..." саме такими або подібними позитивними нотами й має починатися гімн, бо "Ще не вмерла Українна..."-це звучить не надто оптимістично. Доопрацювання він, звичайно, все ж таки потребує, але це найскладніше. Інколи повертаюсь до того, що було написано років 20 назад, буквально на днях переробив трохи вірш 1998 р."І знову істини високі…" , з яким ви ознайомились, додав рядок: І вірю: все слизьке зазнає кари. Здається, вдалось покращити. Але спробую гімн настільки не розтягувати
. Ще раз дякую за побажання, зауваження, за коментар загалом і за не байдужість теж.