Сьогодні абсолютно випадково побачила на верхній поличці сімейні фотоальбоми. Дістала, відкрила, почалась ностальгія... Скільки емоцій на цих маленьких клаптиках паперу. Гарних емоцій, поганих - неважливо. Все моє дитинство поглядає на мене зі сторінок яскравої книжечки.
Так цікаво і гірко трішки водночас. Різні почуття заповнюють душу і стискають серце. Згадую свої дитячі ситуації, перші образи - сміюсь. Тоді все було таке важливе, здавалося, що кінець світу, а виявилося, що навіть не середина. Буває...
А взагалі, завжди приємно оглянутися назад, згадати, посміятись з доброю душею над собою. Люблю розглядати старі фотографії. Вони завжди несуть в собі магію минулого часу та частинку тогочасного тебе.
