Під деревом поезії сьогодні людно.
Вирішують, що робити з ним далі.
Вже зроблено дійсно багато:
Щеплено його з коріандром,
секвоєю, фікусом і якимось кущем,
а також посаджено згори вниз,
обісцяно і зґвалтовано в дупла.
Якийсь дивак прорвався крізь натовп
і ножем невеликим в корі
робить надпис, мовляв, тут був я.
Хтось он розлігся під його тінню.
Хтось нишпорить в кроні, шукає плоди,
як гопник в кишенях чужих,
але які там плоди – не ті кишені,
не те дерево…
Інший виліз на гілку високу,
мусолить ширінку і – о сором –
а втім, що там у тебе?
Хтось приніс бензопилку, мовляв,
не має бути ніякого
такого дерева.
Що зробила б? Пересадила б його на благодатний грунт доладньої критики, а не "ой, як божественно", хоча, насправді, у двох рядках змішані всі відомі стилі письма. Шкода, що правил вуличного руху дотримуються десь 65-80% населення країни, а загальноприйнятих канонів поезії - 30, ну, максимум - 40. Інші, аргументуючи "пошуком форми", "експерементуванням" і т.д. знищують сучасну літературу України. Вибачте, якщо перегнула. Щасти.
Микола Пушкін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!
в цілому ж, я не думаю, що експерименти можуть знищити літературу, хай які б недоладні вони не були, це ж все-таки творчість, а не управління ядерним реактором. хоча критика, дійсно, потрібна, аби відділяти вдалі експерименти від невдалих і трохи орієнтуватися в цьому балагані. Щасти і Вам
До біса класно. Образна оцінка сучасної поезії: ЛІТЕРАТУРА - діарея, її слід лікувати, але ще не винайшли мікстуру, яка б повбивала хвороботворні бактерії псевдомитців.
Микола Пушкін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну що Ви, що Ви, я ж не лікар, щоб ставити діагноз, і не Пушкін, щоб відділити митців від псевдо-. я так собі, описую цей веселий процес, як його бачу. а що би Ви зробили з тим деревом?
