Тисячі кілометрів, десятки мільйонів душ…
Нам давно пояснили: ми – випадок, примха долі.
Нас немає на мапі, нас вигадав, мабуть, Буш.
Нас купила Мішель Обама, як фрі в «МакДональдз».
Нам давно розказали: ми – бідний молодший брат.
Ми занадто малі, щоб думати головою.
Ми – безжальні фашисти, від Харкова до Карпат.
А в Південній Пальмірі ще й з’їли когось без солі.
Тисячі мегабайтів старезних чужих ідей
Нам затьмарили очі й позакладали вуха.
Пристосовані, звиклі втрачати усе своє,
Ми вже маримо тим, що наше ім’я – розруха.
Тисячі кілогерців, десятки гучних століть…
Нас давно запросили на похорон честі й правди.
Наче нам не набридли ще й досі царі, кремлі,
Позашлюбні нащадки Рас-путіна й інші гади.
Наче нам до вподоби вважати, що ми – не ми.
Що німі, безпорадні, безправні та безталанні.
Тисячі кілометрів, десятки шарів пітьми…
Сонце зійде колись над нами – і не впізнає.
30 вересня – 2 жовтня 2015 року
