І день, як день, усе як зАвжди.
Осіннє сонце осявА,
Ми ним просочені, назавжди -
Від ідеалу-божества.
Крізь найтемніші окуляри,
На світ милуючись, бреду.
Листочків зайві екземляри
Гілля скида, як паранжу.
У соромі стоять дерева,
Вони на сон вже роздяглись.
Зимова настає перерва,
Що вимага дивитись ввись.
Промінчики, немов авансом,
Вже задають гарячий ритм,
Аж вітер з листям в танці сальси,
Всім демонструють лабіринт.
Та вечір сальсу запиняє
І перетвоює на вальс.
Він спокою усім бажає.
Для відпочинку - вдалий час.
дякую)))навзаєм)
