Холоднішає...
День поза днем
Випадають тумани поволі.
Виноград заяснівся вогнем
П`ятипалих листків.
На осонні
Кряче ворон - старий реаліст.
Відлітає вороняча зграя.
Млявий вітер - бродячий арфіст -
Павутину, як струни торкає.
Заклопотаний день по стерні
Пробігає, не зранивши п`яти.
У задумі стою, бо мені
Неможливо той день наздогнати...
Осягнути не можу оте
Сум`яття на околиці літа...
А край поля ще й досі цвіте
Подорожник дрібнесеньким цвітом.
04.10.2015р.
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Здравствуй, Лаура.
Как давно я не была на твоей страничке... Нахлынули на меня довоенные воспоминания...
Полистала, послушала... Как я рада, что ты продолжаешь творить! И касты у тебя теперь живые. Мне казалось, ворон вот-вот улетит!
Очень хорошо прочувствовано стихотворение. Все детали сохранены. Мне очень приятно!
Спасибо огромное!