Персистенція** – краще ніж імпотенція
(антинауково-фантастичне припущення)
Тебе я вирвав як пухлину,
з корінням нібито бур‘ян.
А потім мов горох об стіну
твердив собі про ніжний стан…
Залізом пік душі я рану
і попіл зверху посипав.
Терпів як міг, брехать не стану,
та біль ще довго не вщухав.
Хотілось дертися на стіну,
ковтнути жменю миш‘яку,
розбити на друзки машину,
відро всосати коньяку…
Біль заховався на задвірках,
та потоптався по душі,
піском покинув мої нирки.
Навіки стали ми чужі!
Я знов окріп немов окріп,
зіп‘явся вмить на ноги,
Прозрів так швидко як осліп
і десь пропали роги.
Сильнішав прямо на очах,
по днях і по годинах.
А шрами в грудях й на плечах
переповзли на спину.
Віки тяглись недовго зовсім,
нажаль такі тепер часи,
що всі душею голі й босі
окрім хіба-що… ковбаси.
Аж гульк – і знову ти стоїш,
з-під лоба поглядаєш.
З моєї спини ремінці
цинічно знов здираєш.
Знов рецидив, дзвенить в вухах…
Хвороба повернулась!
Спирає груди, просто жах,
немовби знову юність…
А в голові – я молодець,
бо став Началом мій Кінець!?
10.11.2015, Миколаїв
* Пародія на твір „Персистенція кохання“ автора maxaon:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319132
** Персистенція (лат. persistere – залишатися, упиратися) – тривале збереження збудника в організмі (джерело – вікіпедія)
я ж казав, що се Ваш амплуа, Саш! Клас! 
