Міліє осінь,входить в глибину,
покрила землю,мліє...
Туманом прілим босоніж,
ховає сонячні проміння.
Стоять сторожі-стовбури,
далекоглядний погляд,
Поохкують,скриплять
засмучені верхи,
торкаються у небо.
А поряд веселіший ряд,
поміж дівиць-берізок,
зелене пишне їх вбрання,
шишками вишите по гіллям.
Білки у вишиванці знають толк,
добудуть вузлики насіння...
Милує щедрість у красі
шипшина й горбина,
Збирають птахів на собі,
нанизані коралі.
Земля парує, дихає у пні
вітрисько бавиться із листям...
І груздь потягся із окоп
в полон у кошик здатись.
Рядюхи колами ростуть,
тут їх обитель пряна.
Перебіг сонця і дощу,
так мило все у купі...
Горнятко чаю на вогні
і призма пригорщі світла.
Краса туману,млявість міражу,
червоне листя,теракот,
восковий їхній відблиск,
і чванство дуба де не де,
красується жолудям.
Гостинно мишки шурхотять,
з листви до міні нирки,
пожива ще для них лежить
у осені чаклунки.
Вусатий хміль обвив сосну,
берізку і осику
багатожонець-пустунець,
залишив хмІльні шишки.
По під узбіч зелень- трава
камуфляжує в пору,
вже скоро тут зима, візьме в обіми.
Калюж дзеркальця лісові
зібрали хмар минуле,
там десь у їхній глибині,
воскресле затаїлось.
*****
Краса лісів, без заздрощів, Краса,
відходить з чотирьох,одна пора,
живою в нього прийде, інша.
Любіть ліси їх магію їх пряні чари
Це все даремно на землі,люби і
поділись на взаЄм від лоюбові.