Ці страсні очі й ніжні губи,
Так просять ласки і тепла,
Кохання палкого і стону.
Які ж ви гарні на душі,
Що маєте вже звичку снитись,
Відверто просячи ввійти
У вашу долю з щирим серцем.
Б'єте ви прямо в саму рану
Своїми чарами й їсте
Наші серця із апетитом,
Не запитаючи у нас -
Чи є така, котрої очі
Уже знайомі для душі.
Який у нас є порятунок,
Як бути з вами, чарівні?
Вас полюбили б всіх одразу
І щастя лили б через край,
Та кажуть люди - не вживуться
Три серця і одна любов.
Сестра любові - стане туга
І заздрощі розвалять все.
Чи ж так все буде, мої милі?
Чи ділиться любов на три?
