Він рахує хвилини,
Вимірює кроки,
Він питання жбурляє
Навіщо і доки.
А мені це до спини:
Всі цифри, всі грані.
Десь тверезі,
Та я живу там, де всі п’яні!
Де у часу немає обмерень, ні рамок.
Де у шахах - без пішок,
Де у шашках - без дамок.
Де у картах – ...без картів,
Де у душах – без болю,
Де свободи ВСІ варті,
А ні? - збожеВолю.
Він копатиме
Глибоко. Дані, адреса.
Наче знає УСЕ!
(Наче я запчастина його мерседеса)
А в моїй голові -
ТІсто-тістом.
ПроЦЕееессссс...
Ще й весь час дозріває....
(Та я й Божого імені
знати не знаю,
І писати куди
Йому мрії нові??)
Словом, зве мене так,
Як вже сам того хоче.
Щоб привласнити!
Хижо заглянути в очі.
Каже, карі.
Хоч там – сіробурозелені.
(Бо сьогодні у Космосі
Сни навіжені)
Те, що в нього – на рік.
В мене - чиста сторінка...
Мабуть, він ЧОЛОвік.
Ну а я - його жінка.
