…Все залишу, нарешті, й у травні
Помандрую у рідні краї.
В шум вишневих садків, у Журавне
В солов’їні, охтирські гаї.
Вже сади у цвітінні рожевім,
А дівчата – такі голосні.
Тут цінують усмішки вишневі
І Платонові мужні пісні.
Я покликана піснею тою,
Що звеличує край рідний наш.
Вишки нафтові там, за рікою, -
Трудової Охтирки пейзаж.
І, напевне, мене вже чекають.
Там, на вербах старих, журавлі.
До Охтирки іду, поспішаю
До перлини сумської землі.
Квітнуть зорі за тракторним станом,
Стрічка зблискує Ворскли-ріки…
Щастя Вам, дорогі охтирчани,
Незабутні мої земляки!