Маленьке місто жило чисто:
Усе на місці, все гаразд,
Усе без галасу, без пісні,
А як без пісні, то й без назв.
І все однаково і дійсно,
Без метушні і без харизм,
І уві сні усі не різні,
І наяву усі як хмиз!
А як не добрі, то й не злісні,
А як не злісні, отже, лад
І сонячні яскраві бризки,
Не можуть розтопити вад.
Та й вад ніхто й не бачить – пізно,
Всі ”виросли” давно із них,
Та всі ж однакові не грізні,
Немає добрих, нема й злих!
Й благати розігрітись слізно,
Немає сенсу, сенс в житті,
А життя місту візьме й трісне,
Чимось важким по голові…
