Пригорнусь до ведмежатка,
Таке біле́ньке та м'яке.
Очиці,ніби два зернятка,
Чисте плюшеве таке.
Пригорну його рукою
У ніжні та палкі обійми.
Ведмежатко,ми з тобою,
Летимо на крилах мрій ми.
Пригорнуся ще сильніше,
З посміхом закрию очі.
Поцілую ще ніжніше
І впаду в обійми ночі.
Ведмежатко,гарних снів!
Нам присниться та країна,
Де ліс казковий зеленів,
Де стояла те́пла днина.
Де гуляли я та він
Та трималися за руки;
Де пташок ми передзвін
Чули ті чарі́вні звуки.
Розмовляли ми очима
І зривались з уст слова...
Де любов непогрішима
На двох у нас з ним лісова.
Де ячить "кохаю" пташка,
Обіймає ліс вітьми́.
"Цілуй його" дзижчить комашка,
Сміється щастя де слізьми.
Ведмежатко,ми до нього
Летимо з тобою в сні.
До нього,знаєш ти,одного.
З ним ми разом увісні.
Поцілунок у повітря,
Три рази́ повітрю хрест.
Ось зоря встає досвітня.
Несміливий перший жест.
Ведмежатко,давай спатки,
Ми не спали цілу нічку.
З ніжним серцем із кімнатки
Летимо до нього в річку.
Зараз. Крутить уже вихор.
Залиши́лись лиш хвилинки.
І я торкаюсь тихо-тихо,
Гладжу кучері-перлинки.
Ми знову ра́зом там із ним.
Ведмежатко,ми у Бога.
Із ним,із ним лише одним.
За руки ми біля порога.
