Для тебе я зберу букет із дрібниць
Із тих дрібниць, без яких неможливе велике,
Самотужки вкладатиму на твою шкіру пелюстки,
Які, немов, човники допливатимуть до серця.
І разом з тобою плекатиму теперішню мить
Нам двом нічого не буде важко
Ми будем в змозі, але відмовимось, покорити світ
І без того невимовно глибоке наше щастя.
Ти ж просто даруватимеш мені сміх
В очах непідробну радість
Я своїми губами торкатимусь твоїх
І відпускатиму, коли ти тільки цього забажаєш.
Не помітим як минуть десятки літ
Молодість – старість – це лише видиме
Видимість туманом ляже до наших ніг
До очей вона просто не дістане.