Лина Костенко: «КРЫЛЬЯ» (перевод Владимира Туленко)
Лина Костенко: «КРЫЛЬЯ»
(перевод Владимира Туленко)
Земля не нужна окрылённым людям.
Коль нет земли, то им небо будет.
Не будет поля, так будет воля.
На крайний случай пусть будут тучи.
В этом, наверное, правда птичья…
А где человек? .. с человечьим обличьем?
Живёт на земле. Только сам не летает.
Крылья есть!.. но о них забывает!
Но не из пуха они и перьев,
Из правды, чести, из доверия.
У кого-то – из верности в любви,
У кого-то – из веры победить,
У того – из искренности в работе,
У иного – из щедрости и заботы.
А у того – из надежд и песен,
У того – из мечтаний, поэзий!
Человек вроде и не летает,
Имеет крылья… о крыльях знает!
*****
Ліна Костенко «КРИЛА»
А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,
А з правди, чесноти і довір"я.
У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.
У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!