Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Artemis: Потім - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ kriwoy, 20.04.2016 - 20:57
У розквіті сил, на самому злеті Ідуть по ТОЙ бік батьки… Діти вмирають. Запитую : Де ТИ ? Озвися через віки ! Не бачиш тих змучених болем Не чуєш стогін калік? За що ж тобі клякнуть долі, Згинають коліна ніг ?! Мовчиш, коли гинуть діти Під кулями нелюдів злих Не можеш людей вглядіти Від катастроф земних Попи твої роблять справи Не зовсім святі, а Ти Не маєш на них управи, - Не хочеш відповісти? За що ж Тобі така шана Кому ти колись допоміг Коли ця мерзота п"яна Гвалтує дівочий крик? Коли роздираючи навпіл Неправда збиває з ніг Звертатись до Тебе марно - Звертати з життєвих доріг.. Тих мертвих від голоду очі З надією навіки… Ти в них поглянуть не хочеш? Відпустиш які гріхи? Кого забираєш до Раю? Кого опускаєш УНИЗ Жирують пани без краю Людських не бачучи сліз… Поставлю свічу на спомин Й піду доживати свій вік Долаючи сум і втому В чеканні піти ПО ТОЙ БІК… 19.03.2010 року |
|
|