. "...На Русі вона вважалася протипожежним деревом
її спеціально садили між дерев’яними будовами.
Справа в тому, що жива деревина горобини практично не горить,
і такі посадки здатні були зупинити упав, що йде по селищу
від одного будинку до іншого."
.
Як вчинеш прощу в поглинь лiсовий,
та згода темряви дарує ся
твоїй увазi -
обiйстя свiту вся∈ звiдусiль,
та здасться, навiть,
що iснота -
то є свiт наразi;
але ж, але ж:
ти - частка мiж часток;
як сонце,
як Чумацький Шлях,
як Всесвiт, свiйським,
що здається
всiм з часток,
але дарує, доки,
на такiй образi;
в такому мiсцi - саме час,
порозумiтися iз безлiччю вираз,
що мають вдаванi -
чи ладень, чи хаос,
мов блазнi;
веселi вiрнощi своi - вiддай вогню,
бо вiн лише позiрно метушливий,
ач зберiгає лагоду свою,
хоча б до ранку;
вiн - як ми:
то п'є, заки не вщухне,
то, чомусь,
(мо', за красу),
паплюженням своїм
сором'язливо оминає
горобинну ланку…
.