Вінець творіння Господнього
Може все.
Може Землю покрити трупами
І кров'ю напитись. Може
Сонце закрити клубами
Випару/пороху/ мерзлості. А
Може квітами застелити
Площі безмірні, може здійняти
В повітря гіганта, може
Життя виривати зубами
З іншого світу,
Виходити з полум'я, піни морської,
З ущелин, із-під завалля,
Може любов'ю міняти
Маршрути небесного тіла.
Може народи підняти над світом,
І стерти їхні останні згадки.
Може заставити маси ридати,
Крушити і помирати,
Може з болота зробити ниву,
А з чорнозему - пустелю,
Милуватися крилами чайки,
Заслухатись гудінням бджоли,
А потім - бабах, і лише уламки
Руїни, відірвані крила...
Може ...
Може життя зародити з пробірки,
Лиш одне запитання -
Хто душу у нього поставить?
Гарно. От так і відбуваються знайомства в Клубі - серед тисяч авторів чи ти когось виділиш, чи тебе виділять і починається віртуальне пунктирне спілкування. Інколи це має для людини велике значення.