Янгол!
Поряд щоденний із нами крос
охоронять наші долі,
Наші життя в твоїй волі
аж до погосту.
Нам, мандрівним - альвеола,
місяце ясний, ярило,
чом у бинтах твої очі, чоло,
чому зів"яли крила?
Простір сумує, сумує ріка…
Люди! На допомогу!
Янголам ми вкоротили віка,
Янголи хочуть додому!
Крила - додолу,
і очі - сліпі -
в вічі не хоче глядіти.
Ангелу хочеться бути в пітьмі,
бо нерозумні ми діти…
Краю мій рідний…
пустеля…мара..
Боже, а де твоя милість?
Чудо появи людини - дарма?
Що ж ти не видав нам крилець?
Янгол поранений, Земле моя, -
ми опечалили Світлих!
Чом таке сталось?.
Вкраїна сумна.…
Янголу хочеться квітів…*
