Ні… я відмовляюсь все це розуміти, –
Як світ свідомо у погибель йде
Парадним маршем гордих содомітів,
Широким шляхом пагубних ідей;
Або іде на війни добровільно,
Розв'язувані купкою жидків,
Яких тримати треба в божевільні,
А не на волі в статусі божків…
Я відмовляюсь також розуміти
Церковників в покришених церквах,
Що хтять, щоб перед них благоговіти,
Самі ж до брата – з жовчу на вустах…
А ще – розп'яття чорного Ісуса,
Неначе Він не жид, а ефіоп…
Я в храмі цім молитись вже боюся,
Бо все здається… на хресті тім – чорт…
Ну, і куди мені тепер податись
З такими поглядами, хай їм грець…
Піду я, мабуть, щоб не сповідатись,
Шукати шлях до неба навпростець;
Ага, іди… як ті, що блудять досі
У хащах реформаторських ідей
Із Лютеровим чортиком при боці,
Вважаючи, що Дух Святий веде…