всі слова вже давно написані,
всі рядки вже давно проримовані,
сонце сходить далеко за лісом,
небо знов обіцяє нам повені.
вулиці знов мовчазні та порожні,
у наші спини врізається вітер.
всі наші спроби – провально тотожні,
наші думки – комбінації літер.
марево знову нас вводить в оману,
дощ починає приховано лити,
очі твої накриває туманом,
губи здались, наче зірвані квіти.
тиша цнотливо пульсує у скронях,
сльози твої розтеклися по венах.
я поселюсь у твоїх долонях,
я помру за твої знамена.
що нам з тобою тумани та повені,
що нам дощі та непроханий сніг,
ми з тобою – міста, самостійно засновані,
ми з тобою – війська, що ідуть проти всіх.