Якимось дивом, з темряви, з нічого
З'явилося, як чистий Божий дар,
Шляху не обіцяючи легкого
Та неба завжди чистого, без хмар...
Своєю огортало нас красою:
Весняною пісенністю струмків,
Снігами взимку, літньою росою
І барвами осінніх килимів.
Дарунки дарувало всім: радійте!
Але частіше вчило і товкло:
— Мої підказки бачити зумійте,
Щоб щастя, як вода не утекло.
А ми — мчимо, не бачачи нічого...
Життя клянемо вголос і потай,
Хоча воно — дарунок, що від Бога,
Ти сам йому хазяїн, пам'ятай!