І знову гради рвуть на шмаття тишу
І трусить тіло цей панічний страх.
Летить в підвали люд, а кулі свищуть
І відчай ціпеніє на вустах.
Дощі свинцеві ллють свавільно гради,
Земля здригається в розпачливім плачу
І люд, як смертники у склепі - це за зради
Перед країною, а далі я мовчу...
Вам негоже з нами так жилося
У єдинім домі, як в сім'ї,
А тепер стає дибки волосся,
Сякнуть кров'ю рани, й не малі
Тривога в душі щемно прозирає,
Ховають очі смуток в глибині
І чорний вітер вороном витає...
І скільки хлопців вже лежить в труні!..
І дихають прощаннями дороги,
В воєннім смогу села і міста
У душах жаль і болі, і тривоги,
Й надія, що хтось зробить все - пуста
Давно пора вже вирішити хто ви,
З підвалів вийти, зброю взять до рук,
Очистить землю рідную, панове
І не терпіти цих жорстоких мук
Бо ж за усе прийдеться вам платит
І матері не зможуть вам простить:
Ні сліз, ні те, що сиротами діти
Дома лишились - хто їх захистить.
А ви все скнієте з байдужими серцями
Й не знаєте який обрати шлях:
Чи вилізти зажухано із ями,
Чи пересидіти десь у чужих краях?
Та протверезіть мозок свій нарешті!
І станьте разом з нами у ряди,
Щоб вигнати від вас оту гидоту
І не пустити ворога сюди
Хай стануть легшими натомлені дороги,
Надія лине сподіваних стріч
Й розправиться країна від знемоги,
Й розтануть перепони протиріч.
"плачу" в ст. 2; "і дихають"; "в воєннім смогу, смозі"; "давно пора вже вирішити хто ти" для рими, або "хто ви", і рима "полови, готове, нездорове, настанови, панове, мови" тощо; "платити"; "протверезіть ви мозок" або "та прохмеліть"
.Гарних,мирних снів 
.
!
