Заграло небо на метеликових крилах.
Зненацька зачепило сонячну струну, —
Струмки під снігом жваво потекли по схилах,
Своїм дзюрчанням стріли радісно весну.
Пісні лунали у пташиних виконаннях,
Бруньки набухлі розривали ланцюги.
На річці крига репалася від скресання,
Що аж здригнулися тутешні береги.
Прокинулось зайчатко миле на горбочку
І пострибало у тіньочок навмання…
Травичка чепурилась в райдужнім віночку,
Колола погляд ще незорана стерня.
Природа оживала з лоскотом у грудях,
По жилах розтікалось сонячне тепло…
Здавалось, що метелики нам сонце будять,
Сердечками сідають на весни чоло. 10/04/16
