Моє кохання, мій дівочий скарб
Час викрав і сховав за сімома замками.
І зникло відчуття відтінків диво-фарб,
Мов заблукала я між кількома світами.
А час у мене дні, роки жбурляв,
То снігом в очі, то листом осіннім.
Безжально миті щастя шматував, топтав,
Лиш не дістався струн душі безцінних.
Торкались квіти струн цих чарівних
І слово рідних донечок і внуків.
І час заслухався,якось ураз принишк...
Життя взяло його в полон мелодій, звуків...
Я не люблю цього, але можна я трохи Вас підправлю? Ось гляньте, при гарній темі і достойному виконанні чималі скупчення приголосних. Оті кілька "й" понижують "читабельність", а позбутись іх зовсім не важко. РЕКОМЕНДУЮ.
Зі святом!
