Вже вкотре хоронимо всі свої мрії,
На вибори йдемо, як ніби на бій.
Чекаємо досі пришестя месії,
Ті вибори наші, це цвинтар надій.
Суцільні могили на цвинтарі тому,
Та шкода, що всі без надгробків стоять,
Тож депутату, персонально якому
Поховані мрії – на них наплювать.
До того вже йде, що в забуті могили
Нові мрії пове́рх старих покладуть.
Та тільки не знаю чи вистарчить сили
Без мрій і надії продовжити путь.
А може в могилу – загублену мрію,
Покласти того, хто її погубив?
Не треба для цього чекати месію,
Щоб він ради нас і за нас це зробив.
27.03.2017 р.
