що за натовп, хай він щезне!
я зубами цокочу:
суне пузо величезне,
стогне: "слава іллічу".
майте, майте на увазі:
я ж ніколи не просю,
щоб ніколи, в жоднім разі
не кропили мене всю?
навпаки, святий панотче:
лиш святіть мої дари,
а ви думай, що хто хоче,
лиш не пий та не кури.
так і нам заради цього
треба сісти всім за стіл,
та радіти, слава богу,
хто зна як на свій копил.
знає небо – знайте, люди:
знаю й я: христос воскрес.
хай тікає звідусюди,
хто прийшов сюди з небес.
ми покоцаємось трошки,
десять пасочок з'їмо,
– але ти, мій любий друже,
вже не сядеш за кермо
Нехай зовсім не тікає, той, хто прийшов з небес. Але нехай трохи посунеться, на рейці світу.
Бо для десятипасочного пуза Слави Ілліча теж місце потрібне, перед кончиною і похованням.
а все, що прийшло з неба - хай стережеться, бо затопчуть після цокань і "десятої пасочки"
(...це той випадок, який Ви декларували, що мова має бути правильна, а смисл якийсь завжди знайдеться? от і я приєдналася до шукачів смислу... звабилася )