Олександер Мотиль: Unease
В той день Гудзон був нервовий:
б'ючи своїми крилами
як зграя безумних чайок
на Коні Айленд,
сіпаючи своїми очима
як п'яний бомж
на старій Бовері,
хрускаючи своїми пальцями
як Віллі Саттон
перед тим як брати великий банк.
В очікуванні чого?
Думав я.
Кінця?
Початку?
Катастрофи?
Це неможливо сказати
хоч з якоюсь певністю.
Зрештою, тут нічого немає:
тільки рішучі джоґерки
з зачісками "кінський хвіст",
що метляються як автомобільні двірники,
тільки тендітні хлопчики в темних окулярах
із мовчазними собаками,
нафарбовані мами
з великими дитячими візками.
Нічого непорушного,
не чути й шереху.
Гадаю, неспокій неминучий,
коли є більше хвиль,
ніж ви їх можете порахувати.
Переклав Анатолій Чернат
