Не чути нам свободи бризу,
Життя все котиться донизу.
Хтось радить пиво, хтось – таблетку,
І ти – ніхто, маріонетка.
Не маєш щастя, хоч багатий,
Померли рідні, мама й тато,
І ти чекаєш, що заснеш,
Пізнаєш горя й люті фреш.
Ти в «Однокласниках» чи « ВКонтакті»?
тобі байдуже, ти – в спектаклі!
Де кожен має свою маску,
Щоб приховати лице сказу.
Якщо ти інший, ти – нікчема,
Це твоя головна проблема!
Весь світ диктує, що робити…
ти ж знаєш сам, ти – Особистість.
Хай кожен йде, куди захоче.
Одну дорогу маєш ти.
По ній тим йдеш всі дні і ночі,
Дійти лиш щоби до мети.
Пішов в цю путь ти ще в дитинстві,
По ній ти йдеш усе життя.
І волі врешті-решт добився,
Хоча й віддав усе, що мав.
