Ангелам сумно,
бо доводиться мовчати
про знаки,про сни
Ті, речі, яких забагато,
Котрим немає ліку,
в яких немає імен
Одна лише необхідність
людям
Ангелам сумно
Їм важко летіти
Із тим вантажем
Світла і віри
Який вони мали б
Роздавати
Та мало хто може його
Прийняти
Покласти до своєї валізи чи шафи
Щоб потім користуватися,
А не берегти
До ліпших часів...
Ангелам сумно
Вони втомились
від безсилля
Пояснювати те,
що
Було завжди і буде
Про необхідність
Бачити кольори
В сірих буднях,
Про потребу знати відтінок неба
Сьогодні
І важливість поданої
Один одному руки
Ангелам сумно...
Та їм завжди можна допомогти...
