Коли на місто ніч свої положить крила,
затихнуть люди, і машин гудки.
Тоді почнеться казка, диво наступає
Й просинаються думки.
В цю пору оживають мрії,
Про світлу й радісну пору.
Про день який ми "завтра" звемо.
Але не те, що прийде зі світанком.
А те що мріємо побачити ми зранку
Про день, коли нам все вдається,
Коли не буде сліз, переживань, журби
Коли малеча безтурботно веселиться,
І нам упевненість ця мрія додає.
Що може ще не все ми втратили назавжди,
Що може варто просто щось зробити.
Хоч крок, хоч дію хоч маленький поштвох,
Щоб "завтра" це своє в реальність сотворити́́.́
