Стрічку в волосся, в наплічник – лише необхідне -
Окуляри, навушники… І не забути б квиток…
Невідомо куди, невідомо навіщо їду,
В невідоме майбутнє роблю несвідомий крок.
Ти мене не чекаєш – тим більше тепер і сьогодні,
Ти спокійно живеш у місті своїм біля моря –
Перемішуєш враження ніби коктейлі холодні
І ніколи й ні з ким про свої почуття не говориш…
Ти ночами вдивляєшся часто у дим густий…
Що шукаєш у ньому? Чиї виглядаєш риси?
Ти сильний такий! І ти безсилий такий,
Коли пам’ять безжально тобі на повіки тисне.
Хтось покличе тебе і хтось торкнеться плеча,
Хтось захоче назавжди забрати собі твоє серце…
Хтось захочете назавжди розвіять твою печаль…
Хтось захоче тепла і до тебе вночі пригорнеться…
Я зайду непомітно, замовлю з корицею кави,
Усміхнусь ледь вловимо і опущу повіки…
З моря вітер нестиме вечір п’янкий і ласкавий…
Я прийшла… я серцем відчула, як ти мене кликав.
