Не віриш, стоячи на старті -
п`ята - це пам`ять, Ахілес.
Згадаєш сонце на асфальті,
І цокіт сточених колес.
Почуєш смак фіалок тіла,
Тремтіння дотику до губ,
Як стигло, мліло і кортіло
Зігнути навпіл ту дугу,
Де на кінці шалене місто,
І стон сирен, і горе втеч,
А там, на іншому - намисто
З волошок, смерті всупереч.
Скрипковий ключ в обіймах літа,
І переддень нових шляхів,
Де варто квітку похилити,
Щоб цілувати пелюстки.
То вбили ми, чи з`їли злидні,
Або приспав невпинний час,
Та пам`ять справдженного липня
Назавше житиме у нас.
