Заблукав сонний вітер у березовім листі,
Чути нотки сонати у пташиному свисті,
У блакитному небі світлий янгол явився
І весняного ранку ти на світ народився.
Тобі геть не важливо що на те скажуть люди
І вп’ялись губенята в повні мамині груди,
Ось тебе пеленають та уже через сутки
Тебе знов нагодують у «Будинку малютки».
Тобі все не важливо й на тобі недоноски
Й якась тьотя вродлива нагодує із соски
Вона теж не щаслива , в неї теж своя драма
Вона дуже красива то тепер твоя мама.
Ось тебе вже давно не годують із соски
Та все так же на тілі чиїсь недоноски,
І тобі вже важливо куди далі іти
Й що живе хтось щасливо, але тільки не ти.
Ось тобі вже й п'ятнадцять і з своєю бідою
При живих то батьках йдеш у світ сиротою
Й голосів дитбудинку чути лиш відголоски
І все так же ти носиш чиїсь недоноски.
Тільки як йти по світу не зламатись не впасти
І як жити правдиво І ніколи не красти…
Ось ти вже й одружився й біля тебе дружина
І з’явилася й в тебе маленька дитина.
І їй геть не важливо що на те скажуть люди
І вп’ялись губенята в повні мамині груди
І ти будеш любити ту маленьку дитинку
І ніколи не кинеш у дитячім будинку.
Ось ти вже й закрутився у життєвому вирі
Ти добряче трудився й ти у власній квартирі
І хоч в тебе немає в часі зайвих хвилинок
Ти заходиш до мами у дитячий будинок.
