Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Дніпрянка: ЕХ, ЛІТА! - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Любов Іванова, 24.02.2018 - 20:13
Ох, літа мої, літа, перелітні птахи,Низько зграями летять понад долі дахом. Та плекаю віру я, що повернуть знову Переспівом солов"я у мою діброву. Дніпрянка відповів на коментар Любов Іванова, 24.02.2018 - 21:58
Дякую, пані Любо, за літа, перелітні птахи, що летять понад долі дахом. А до мене приходять тільки в сни. Таке життя...
Світлана Петренко, 14.12.2017 - 22:33
Ой літа мої літа–Яблуневе літечко. Коси плута сивина, Стигне в полі житечко. Я волосся пофарбую І гайну отавами, Як в дитинстві пробіжуся Росяними травами. Ой літа мої літа, Яблуневе літечко. Хоч на трішечки мені Впасти в свіже житечко. Дніпрянка відповів на коментар Світлана Петренко, 15.12.2017 - 18:06
Дякую за Вашу поетичну ліричну підтримку, за яблуневе літечко,яке в кожного з нас було. Гайда отавами!
Ганна Верес, 14.12.2017 - 22:24
Як хотілося б меніПовернутись у ті дні: Сонцеокі, особливі, Безтурботні, галасливі! Щоб піснями дім дзвенів У яснім Чигирині. А дівча на ймення Ліда Зовсім прикрощів не звіда! Я теж хотіла би, але... Гарно, чуттєво. Дніпрянка відповів на коментар Ганна Верес, 15.12.2017 - 18:35
Так, частенько згадується дитинство.У кожного воно було своє, таки ж сонячне. Але повертається тільки у снах. А я оце писала і зітхала,зітхала, бо саме в ці грудневі дні - день пам'яті батька. Дніпрянка відповів на коментар Шостацька Людмила, 15.12.2017 - 18:51
Дякую, пані Людмило,за розуміння, бо кожне з нас згадує своє дитинство, а то й бачимо у снах. А життя хай продовжується! Ще я хотіла сказати, що ми з Вами зустрілися у ВІСНИКУ і я вже прочитала Ваш вірш "Добре жити з родиною." Гарний вірш! А мій -на 31стор."Сонячні паростки".
Шостацька Людмила відповів на коментар Дніпрянка, 15.12.2017 - 19:01
Дякую Вам за інформацію,іду читати.
laura1, 14.12.2017 - 19:49
Так! Всім іноді хочеться повернутись в безтурботне дитинство, особливо, коли вже немає батьків. І ти вже розумієш, що не можеш не тільки в нього повернутись, але й поїхати до найрідніших людей.
Дякую! Як добре Ви мене зрозуміли, бо дійсно з нами залишилися тільки спогади,які іноді зігрівають душу, а то й огортають сумом. А жити треба!
|
|
|